Оптимізація амбулаторної реабілітації після інсульту за допомогою дистанційних технологій

Анотація

У статті розглядається надзвичайно актуальна тема в контексті сучасної медичної практики, особливо з огляду на зростання кількості пацієнтів, які перенесли інсульт, та обмеженість ресурсів для тривалої стаціонарної реабілітації. Інсульт і надалі залишається однією з провідних причин тривалої інвалідності як в Україні, так і у світі. Відновлення моторних, когнітивних та соціальних функцій після виписки з лікарні є вирішальним для підвищення якості життя пацієнтів і зменшення навантаження на систему охорони здоров’я. З огляду на це, дедалі актуальнішою стає оптимізація амбулаторного етапу медичної реабілітації. Інтеграція дистанційних технологій пропонує практичне рішення, яке забезпечує безперервність допомоги незалежно від географічного розташування пацієнта, стану місцевої інфраструктури чи актуальних епідеміологічних умов.Актуальність таких підходів особливо проявилася під час пандемії COVID-19, коли для багатьох пацієнтів доступ до медичних закладів був суттєво обмежений. Платформи дистанційної реабілітації, що містять модулі з нейропсихології, логопедії, фізіотерапії та ерготерапії, не лише забезпечують індивідуалізовану допомогу, а й відповідають світовим тенденціям телемедицини та персоналізованої медицини. Дослідження, описане в статті, апробувало регіональну модель амбулаторної телереабілітації та продемонструвало значні покращення у функціональному стані пацієнтів, їхній самостійності та мотивації. Отримані результати підкреслюють доцільність та ефективність дистанційних утручань у відновленні після інсульту, наголошуючи на потенціалі їх більш широкого впровадження в системи охорони здоров’я. Подальші дослідження мають бути спрямовані на оцінку довгострокових результатів та масштабованості таких моделей.Мета дослідження полягає в оптимізації амбулаторної реабілітації пацієнтів після інсульту шляхом упровадження дистанційних технологій. Реалізація цієї мети дасть змогу підвищити ефективність відновного лікування, поліпшити якість життя пацієнтів, зменшити рівень інвалідності та знизити навантаження на медичні заклади.Матеріали та методи. У процесі дослідження використовувалися різноманітні методи, що забезпечують комплексний підхід до вивчення проблеми. Організаційно-правовий метод застосовувався для аналізу чинного законодавства щодо реабілітаційної допомоги пацієнтам після інсульту. Історичний метод дав змогу проаналізувати етапи розвитку системи реабілітації в Україні. Контент-аналіз наукових джерел дав змогу зіставити сучасні підходи до лікування та відновлення після інсульту.Структурно-організаційне моделювання використовувалося для розроблення регіональної моделі амбулаторної реабілітації з елементами дистанційного моніторингу.Опитування пацієнтів та їхніх родичів за допомогою соціологічних методів дало змогу оцінити рівень мотивації та доступність реабілітаційних послуг. У дослідженні взяли участь 256 респондентів, яких було розподілено на дві рівні за чисельністю групи: 128 осіб отримували традиційну амбулаторну реабілітацію (3-тя група), тоді як інші 128 пацієнтів проходили курс відновлення за допомогою дистанційно керованих реабілітаційних програм (4-та група).Для статистичного аналізу результатів застосовувалися методи дисперсійної статистики, параметричні методи (тест Стьюдента, коефіцієнт кореляції Пірсона), а також програмні засоби Microsoft Excel і Statistica 6.0.Результати. У Закарпатській області було апробовано регіональну модель амбулаторної реабілітації з використанням дистанційних технологій, яка включала вебплатформу з розділами з нейропсихології, логопедії, лікувальної фізкультури та ерготерапії. До участі у програмі були залучені пацієнти, які відповідали критеріям відбору, зокрема: вік – від 40 до 80 років, перенесений ішемічний інсульт – від 6 до 18 місяців тому, відсутність тяжких супутніх патологій. У результаті клінічного дослідження встановлено, що пацієнти, які проходили як амбулаторний, так і дистанційний етапи реабілітації, мали значно кращі результати за більшістю критеріїв (мобільність, когнітивні функції, навички самообслуговування), ніж ті, хто проходив лише один з етапів. Досягнуто статистично значущу позитивну динаміку за 15 з 16 показників у групі комплексної реабілітації. Особливої ефективності вдалося досягти у зменшенні рівня тривожності, болю та залежності від сторонньої допомоги.У пацієнтів також зросла мотивація до соціальної активності та покращилася якість міжособистісної взаємодії. Застосування програмних рішень (наприклад, Patient Electronic Diary) дало змогу лікарям дистанційно відстежувати динаміку стану пацієнтів і оперативно коригувати план реабілітації. Висновки. Упровадження дистанційних технологій у систему амбулаторної реабілітації після інсульту є перспективним та ефективним напрямом розвитку медичної практики. Результати дослідження доводять, що така модель сприяє покращенню фізичного, психічного та соціального стану пацієнтів, зменшує кількість повторних інсультів, а також дає змогу забезпечити реабілітаційні послуги для мешканців віддалених населених пунктів. У майбутньому доцільним є масштабування цієї моделі на інші регіони України, а також подальше дослідження довгострокових ефектів дистанційної реабілітації.