СУЧАСНІ ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ВІНЦЕВОГО ВІДРОСТКА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Анотація

Вступ. За даними літератури порушення роботи СНЩС складає близько 48% з числа всіх стоматологічних пацієнтів. Суттєвим етіологічним чинником розладів СНЩС є травми різних видів, тривалості, перебігу та характеру виникнення. В дослідженні відмічається незалежність виникнення проблем з СНЩС від віку, але не проводиться кореляція від методики допомоги, та не проводиться подальше дослідження змін у жувальному апараті постраждалих. Ці данні дають повну підставу до необхідності аналізу методів лікування та профілактики ускладнень після перелому. Мета дослідження: аналіз літературних джерел, котрий стосується характеристики методів діагностики та лікування переломів вінцевого відростку нижньої щелепи. Матеріали та методи. Проведений пошук наукових досліджень, котрі містяться в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar. Результат. Враховуючи тип медичної допомоги, рівень ушкодження м’яких тканин а також стабільність і рівномірність розподілення жувального навантаження на зубощелепний апарат, як на систему що забезпечує гармонічне відновлення СНЩС. Особливу увагу треба надати профілактиці після лікування за внутрішньоротовим методом, як для більш нестабільного з точки зору ускладнень. При дотриманні даного методу профілактики планується досягти мінімізації рівня розвинення шансів будь-яких ускладнень. Такий протокол профілактичних дій має включати в себе приблизні терміни додаткових досліджень, а також чітку послідовність комплексу дій зі сторони лікаря-стоматолога. Висновки. На даний момент велика частка пацієнтів, з одно- або двостороннім переломом вінцевого відростку нижньої щелепи не проходять ортопедичний контроль змін, після проведення хірургічного втручання, оскільки він не є структурованим, та не вважається необхідним, хоча багато робот вказує на те, що профілактика виникнення ускладнень є необхідною.