ЕПІФІТНА МОХОВА РОСЛИННІСТЬ ЗАПЛАВНИХ ДУБОВИХ ЛІСІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ НИЗОВИНИ: АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА ІНДИКАТОРНЕ ЗНАЧЕННЯ

Анотація

Досліджено епіфітні обростання мохоподібних трьох масивів заплавних дібров в урочищах Атак, Острош і Чомонинський ліс, що різняться типом антропогенної трансформації. Моховий покрив досліджуваних лісів репрезентований 53 видами, приналежними до 36 родів 20 родин 2 відділів Marchantiophyta та Bryophyta, які бріоценотично розподілені між 15 асоціаціями 5 союзів 2 класів: Neckeretea complanatae та Frullanio dilatatae-Leucodontetea sciuroidis. Найбільшим розмаїттям вирізняється природний ліс у заповідному урочищі Атак, де відмічено 43 види мохоподібних, які розподілені між 8 епіфітними асоціаціями; 17 видів є сигнальними, тобто раритетними або реліктовими для старовікових лісів. В урочищі Острош відмічено 34 види мохоподібних, зокрема 13 сигнальних і 7 асоціацій; в урочищі Чомонинський ліс – 26 видів, зокрема 5 сигнальних і 6 асоціацій. Зі зростанням ступеня антропогенного навантаження (осушення та лісогосподарська експлуатація) кількість індикаторних видів зменшується, що корелює з редукцією видового багатства та зменшенням загального синтаксономічного розмаїття. Антропогенне втручання у природний режим лісу призводить до ксерофітизації умов щодо зональних, що спричинює випадання чутливих мезофільних видів, насамперед – реліктових, загальне збіднення мохового покриву. Відбувається бріоценотична трансформація за схемою Neckerion complanatae → Ulotenion crispae → Syntrichion laevipilae, у якій відповідні союзи є індикаторами ланок екологічного ряду в переході від природних до антропізованих лісів.