ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ОЦІНКА ВІДТВОРЮВАНОСТІ ТА СТУПЕНЯ ПЕРЕКРИТТЯ ОКЛЮЗІЙНИХ КОНТАКТІВ ПРИ РІЗНИХ ВАРІАНТАХ ЦИФРОВОЇ РЕЄСТРАЦІЇ МІЖОКЛЮЗІЙНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ В УМОВАХ ЧАСТКОВОЇ АДЕНТІЇ

Анотація

У сучасній стоматології цифрові технології займають провідне місце в діагностиці та плануванні ортопедичного лікування. Застосування інтраорального сканування дозволяє отримувати високоточні тривимірні моделі зубних рядів і здійснювати детальний аналіз оклюзійних взаємовідношень. Незважаючи на значну кількість досліджень, питання точності цифрової реєстрації міжоклюзійних співвідношень залишається дискусійним. Більшість досліджень присвячена оцінці точності цифрових реєстратів у пацієнтів без виражених стоматологічних порушень, тоді як їх застосування у складних клінічних випадках висвітлено недостатньо. Особливо це стосується складних умов, таких як часткова адентія та наявність препарованих зубів, де зменшується кількість стабілізуючих оклюзійних контактів, що обумовлює необхідність проведення досліджень, спрямованих на аналіз відтворюваності оклюзійних контактів при різних підходах до цифрової реєстрації прикусу у пацієнтів з частковою адентією. Мета дослідження. Провести порівняльну оцінку відтворюваності площ оклюзійних контактів при фронтальній та двобічній цифровій реєстрації прикусу на гіпсових моделях з частковою адентією та наявним відпрепарованим зубом під ортопедичну конструкцію. Матеріали та методи. Дослідження виконано на базі кафедри терапевтичної стоматології ДВНЗ «Ужгородський національний університет» і було спрямоване на аналіз розподілу площ оклюзійних контактів залежно від локалізації цифрової реєстрації прикусу під час інтраорального сканування. Об’єктом дослідження слугували гіпсові моделі верхньої та нижньої щелеп, що відтворювали клінічну ситуацію часткової адентії з наявністю відпрепарованого зуба під ортопедичну конструкцію. Критеріями включення було наявність зубних рядів у межах 17–11/21–27 та 37–31/41–47 із дефектом зубного ряду та препарованим зубом. З метою оцінки відтворюваності цифрових результатів гіпсову модель було відскановано 25 разів із дотриманням ідентичного протоколу сканування, що забезпечило мінімальний вплив випадкових похибок та забезпечило статистичну надійність отриманих даних. Результати дослідження та їх обговорення. У результаті проведеного дослідження встановлено, що локалізація цифрової реєстрації міжоклюзійних співвідношень істотно впливає на відтворюваність оклюзійних контактів та точність суміщення цифрових моделей. При використанні двобічної реєстрації прикусу показники перекриття (overlapping) варіювали в межах 0,018–0,033 мм, що відповідає фізіологічним значенням та свідчить про високу точність відтворення міжщелепових співвідношень. Натомість при фронтальній реєстрації прикусу встановлено достовірне збільшення величини перекриття до 0,082–0,176 мм, що свідчить про наявність гіперконтактів та потенційних оклюзійних перевантажень, при цьому розподіл контактів мав виражено асиметричний характер із локалізацією переважно у бічних ділянках, що є ознакою порушення балансу оклюзійних сил. Крім того, візуалізація оклюзійних карт виявила наявність зон інтенсивних контактів та ділянок колізії, що свідчить про зниження точності цифрового суміщення. Висновки. Проведене дослідження продемонструвало, що локалізація цифрової реєстрації міжоклюзійних співвідношень є суттєвим чинником, який впливає на точність та відтворюваність оклюзійних контактів у пацієнтів із частковою адентією та та наявним відпрепарованим зубом під ортопедичну конструкцію. Встановлено, що двобічна реєстрація прикусу забезпечує більш точне суміщення цифрових моделей, що підтверджується низькими значеннями перекриття (0,018–0,033 мм), рівномірним розподілом оклюзійних контактів та відсутністю виражених оклюзійних інтерференцій.