Доцільність рентгенологічного контролю стану кісткової тканини в периімплантатній ділянці у період 7-14 днів після установки дентальних імплантатів для реєстрації потенційних ознак порушення остеоінтеграції

Анотація

Вступ. Метод рентгенологічного контролю залишається одним із найбільш надійних підходів до оцінки змін периімплантатної кісткової тканини та функціонального стану дентального імплантата в цілому, оскільки дозволяє виявити ознаки надмірної втрати вертикального рівня кістки відносно платформи імплантата та ділянки формування рентген-просвітлень різного ступеня вираженості та поширеності, за фактом наявності котрих можна запідозрити компрометацію прогнозу інтраосальної опори. Мета дослідження. Оцінити значущість змін оптичної щільності кісткової тканини у період 7-14 днів після встановлення дентальних імплантатів при порівнянні таких в ділянках опор, які в подальшому були втрачені у ранні терміни моніторингу, та в ділянках опор, які характеризувались успішним пролонгованим функціонування. Матеріали та методи. Досліджувана група рентгенограм складалась зі знімків, виконаних на момент постановки діагнозу ранньої дезінтеграції, а порівнювана група – з рентгенограм імплантатів, які характеризувались успішним функціонування, та фактом реєстрації стану кісткової тканини у аналогічний період спостереження. Усі рентгенограми були анонімізовані та конвертовані у графічний формат *.png. Після цього знімки були імпортовані у програмне забезпечення плагіну BoneJ, в якому визначали показники середньої щільності кісткової тканини на ділянках шириною в 1 мм безпосередньо навколо встановленого дентального імплантату, а також на відстані 3 мм від дентального імплантата і 3 мм від оточуючих зубів (при наявності таких) Результати досліджень та їх обговорення. Різниця показників оптичної щільності кісткової тканини в периімплантатній області та ділянках, віддалених від імплантації, зареєстрована через 7-14 днів після встановлення інтраосальних опор, які в майбутньому були дезінтегровані у ранній період, та таких, які характеризувались успішним функціонуванням, не була статистично аргументованою та характеризувалися вираженим рівнем варіації у кожному окремому проаналізованому випадку (р > 0,05). Статистичний аналіз підтвердив, що основним регресором у структурі прогнозу змін кісткової тканини в периімплантатній ділянці через 7-14 днів після встановлення інтраосальної опори є середня оптична щільність кісткової тканини у ділянках, віддалених від місця імплантації, які приймалися в якості референтних під час проведення порівняння. Висновки. Згідно отриманих даних рентгенологічний контроль стану периімплантатної кісткової тканини у період через 7-14 днів після встановлення дентального імплантата суто з метою ранньої верифікації ознак дезінтеграції при відсутності суміжної клінічної симптоматики є недоцільним, оскільки в цей період зміни в кістковій тканині пов’язані із ремоделюванням такої у відповідь на хірургічну травму, та характеризуються значною варіацією змін показників оптичної щільності, які в значній мірі залежать від вихідного стану кісткової тканини та специфіки проведення маніпуляції. Крім того, зареєстровані рентгенологічні зміни периімплантатної кісткової тканини в період 7-14 днів після встановлення інтраосальних опор за умови відсутності суміжної клінічної симптоматики не можуть бути використані у якості предикторів ймовірності ранньої втрати дентальних імплантатів.