РОЛЬ ГУМАНІСТИЧНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/ped-uzhnu/2024-4-3Ключові слова:
гуманістичне виховання, медичний гуманізм, майбутні лікарі, людські якості, підготовка студентів-медиківАнотація
Медичний гуманізм визначає захист людського життя, характеризує його цінність й забезпечує таємницю діагнозу чи рівноправну допомогу як основну соціальну функцію медицини, яка повинна виконувати завдання, керуючись науковими знаннями, фаховими компетентностями, критичним мисленням й професійною майстерністю, незважаючи на воєнні дії. Адже основу медичного гуманізму становлять загальнолюдські норми моралі й моральності, які формуються в процесі підготовки майбутнього лікаря. Метою статті є висвітлення особливостей формування медичного гуманізму в процесі підготовки студентів-медиків. Сьогодення диктує особливо високі культурні, етичні і моральні вимоги до лікарів, тому гуманістична спрямованість освітньо-виховного процесу повинна стати ключовою при підготовці фахівців охорони здоров’я, а метою цього процесу стає особистість. Виховання майбутніх лікарів гуманістами в сучасних умовах є доволі складним процесом, оскільки змінилися цінності молодого покоління. А закріпити у їх свідомості гуманістичні погляди практично неможливо з огляду на сформовані матеріальні цінності в середовищі родини. Гуманістична освіта розвиває асертивні, емпатійні та емоційні якості студентів-медиків. Також складова гуманістичного навчання сприяє глибшому розумінню пацієнтів та колег, що вкрай важливо для майбутнього лікаря. Мета гуманістичної освіти полягає в залученні найкращого досвіду і людських якостей до процесу навчання. Центральну роль у гуманістичній освіті студентів-медиків займає комунікативна компетенція, яка тісно корелює з культурологічною складовою і медичним тактом. Правдивий зміст із довершеною мовною формою зосереджує увагу на етико-деонтологічних і біоетичних нормах у поводженні з пацієнтами, їх родинами та колегами. Тому формування гуманності у майбутніх лікарів передбачає наступні структурні компоненти: пізнавально-когнітивний, мотиваційний, діяльнісно-поведінковий, регулятивний, емоційно-вольовий.
Посилання
Андрушко В. Т., Зінько В. М., Огірко О. В. Сучасні проблеми гуманізації та виховання. 6-а міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (4–9 листопада 2005 р.). Матеріали конференції Українська асоціація «Жінки в науці та освіті». Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. Харків. 2005. С. 128–129.
Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) : Видання друге, доповнене. Житомир : ПП «Рута», Видавництво «Волинь». 2008. С. 50.
Буяльська Т. Гуманізація освіти – вичерпане гасло і (не) виконане завдання? Освіта. 21–28 червня. 2006. С. 4–5.
Добридень А. Гуманістична спрямованість та педагогічна культура сучасного вчителя. Проблеми підготовки сучасного вчителя. № 4. (Ч. 2). 2011. С. 151–158.
Кудусова А. Ш. Формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки: автореф. дис. …канд. пед. наук. 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. Інститут педагогіки і психології професійної освіти, відділ теорії і методики педагогічної майстерності АПН України. Київ. 2005. 31 с.
Мацько Д.С. Рівні сформованості гуманістичних цінностей майбутніх учителів. Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний збірник. Вип. ХХХІIІ. За заг. ред. В. І. Сипченка. Слов’янськ : Видавн. Центр СДПУ. 2006. С. 52–61.
Романенко М. І. Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід. Наукова монографія. Дніпропетровськ: Промінь. 2001. 231 c.
Шейко В. Д., Дем’янюк Д. Г., Ляховський В. І. та ін. Виховання активної громадської позиції у студентів медичного ВУЗу. Вісник проблем біології та медицини. 2009. Вип. 2. С. 15–18.
