СУБ’ЄКТИВНА ОЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я, ДОСТУПНОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА УМОВ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ, ЯКІ ПРОЖИВАЛИ НА ТЕРИТОРІЯХ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ТА ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ВПЛИВУ ВІЙНИ: РЕЗУЛЬТАТИ МЕДИКО-СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Повномасштабна війна в Україні супроводжується порушенням умов життєзабезпечення, доступності медичних послуг і психосоціального благополуччя населення. Комплексне вивчення повідомлених проблем осіб, які проживали на територіях безпосереднього та опосередкованого впливу війни, має значення для визначення пріоритетів громадського здоров’я та організації медичної допомоги. Мета. Охарактеризувати повідомлені респондентами зміни фізичного й психоемоційного стану, умов життєзабезпечення та доступності медичної допомоги, визначити частоту основних бар’єрів отримання медичних послуг і окреслити пріоритетні напрями організаційного реагування. Матеріали і методи. Проведено поперечне описове медико-соціологічне дослідження з ретроспективним компонентом. У листопаді– грудні 2025 року методом доступної вибірки опитано 105 дорослих осіб, які вимушено перемістилися з територій безпосереднього та опосередкованого впливу війни до трьох гуртожитків тимчасового проживання м. Житомира. Із 108 запрошених троє відмовилися від участі. Використано авторську анкету з трьома блоками запитань щодо загальних характеристик, фізичного здоров’я та доступності допомоги, психоемоційного стану й підтримки. Ретроспективні запитання стосувалися періоду до переміщення; показники з іншими часовими орієнтирами інтерпретували відповідно до їхнього формулювання. Категоріальні дані подавали як n, N і частки; 95% довірчі інтервали обчислювали за методом Вілсона. Порівняльний аналіз між територіальними групами не проводили. Результати. Фізичні травми внаслідок воєнних дій повідомили 27,6% респондентів. Обмежений або частковий доступ до медичної допомоги відзначили 70,5% (95% ДІ 61,2–78,4), низьку оцінку якості або недоступність медичних послуг – 59,0%. Серед бар’єрів найчастіше зазначали нестачу медичних працівників (48,6%) та відсутність необхідних лікарських засобів (42,9%). Про незадоволену потребу в лікарських засобах для лікування хронічних захворювань повідомили 42,9%, у психологічній допомозі – 40,0%. Часті головні болі відзначили 53,3% опитаних, підвищення артеріального тиску – 51,4%. Значне або часткове погіршення якості харчування повідомили 74,3% (95% ДІ 65,2–81,7), дефіцит продуктів харчування – 65,7%, нерегулярний або відсутній доступ до чистої питної води – 53,3%. Постійний страх за власне життя або життя близьких відзначили 65,7%, часте або майже постійне відчуття тривоги – 60,0%, емоційне виснаження щодня або кілька разів на тиждень – 57,1%. Регулярну психологічну або психотерапевтичну допомогу протягом останнього року отримували 13,3%, ще 21,9% зверталися один або кілька разів; 34,3% не знали, де можна отримати психологічну підтримку. Висновки. Дослідження виявило значну частоту повідомлених медичних, психоемоційних і соціальних проблем у досліджуваній групі. Результати обґрунтовують доцільність подальшого оцінювання потреб і бар’єрів доступу, підтримання безперервності медичної допомоги, доступності лікарських засобів, розвитку психосоціальної підтримки та міжсекторальної координації. Описовий дизайн і невипадкове формування вибірки визначають межі інтерпретації результатів та не дають підстав для причинних висновків або екстраполяції отриманих часток на все населення України