ЦИФРОВА ГРАМОТНІСТЬ ЩОДО ЗДОРОВʼЯ ТА ПРАКТИКИ ОЦІНЮВАННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ СЕРЕД ДОРОСЛИХ КОРИСТУВАЧІВ ІНТЕРНЕТУ В УКРАЇНІ: РЕЗУЛЬТАТИ КРОС-СЕКЦІЙНОГО ОНЛАЙН-ОПИТУВАННЯ

Анотація

Пошук медичної інформації в інтернеті та консультації з ШІ-чат-ботами стали для більшості людей звичною практикою. Однак рівень цифрової грамотності щодо здоровʼя (digital health literacy) у різних популяціях суттєво відрізняється, а даних про цю грамотність серед дорослого населення України досі немає. Мета дослідження: оцінити рівень цифрової грамотності щодо здоровʼя дорослих користувачів інтернету в Україні за повною структурою інструменту Digital Health Literacy Instrument (DHLI). Додатковими завданнями було дослідити практики використання штучного інтелекту для самодіагностики, способи верифікації медичної інформації, а також звʼязок цифрової активності зі сферами способу життя. Матеріали та методи. Проведено крос-секційне онлайн-анкетування 412 дорослих респондентів (52,9% чоловіків, 47,1% жінок; вік M=32,1, SD=9,2) методом снігової кулі та за зручністю. Використано адаптований інструмент DHLI (7 субшкал, 21 пункт), доповнений блоками щодо використання штучного інтелекту, верифікації інформації та впливу цифрових ресурсів на спосіб життя. Статистичну обробку виконано в IBM SPSS Statistics: описова статистика, кореляційний аналіз Пірсона, t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок, критерій χ² Пірсона з мірою Крамера, множинна лінійна регресія, коефіцієнт Кронбаха. Результати та їх обговорення. Загальний бал цифрової грамотності становив M=3,09 (SD=0,59) за шкалою 1–4, що практично збігається з результатом оригінального валідаційного дослідження інструмента (M=3,11). Усі субшкали продемонстрували прийнятну– відмінну надійність (α=0,746–0,924). Найслабшою навичкою виявилась критична оцінка інформації: 47,6% респондентів вважають важким визначити надійність джерела, а 45,9% – його комерційний характер. Вік (r=−0,453, p<0,001) та рівень освіти (t=11,36, p<0,001) підтвердились як стійкі асоційовані чинники грамотності, узгоджуючись із міжнародними даними. У множинній регресії модель пояснила 46,1% дисперсії загального бала; незалежними предикторами виявились вік, вища освіта, проживання у великому місті та частота пошуку інформації. Регулярно використовують штучний інтелект для самодіагностики 30,8% респондентів. Виявлено статистично значущий звʼязок між використанням ШІ та досвідом введення в оману цифровою інформацією (χ²=69,87, df=6, p<0,001, Cramérʼs V=0,29): 76,4% регулярних користувачів ШІ проти 31,6% тих, хто його не використовує. Самооцінюваний вплив цифрових ресурсів на спосіб життя виявився вибірковим і амбівалентним. Найбільша користь спостерігалась у своєчасному зверненні до лікаря (69,4%) та профілактичних оглядах (66,0%), тоді як сон і психоемоційний стан лишились найсуперечливішими сферами впливу. Висновки. Середній загальний бал цифрової грамотності щодо здоровʼя серед дорослих користувачів інтернету в Україні становив 3,09±0,59 за 4-бальною шкалою DHLI. Найслабшою ланкою виявилась критична оцінка інформації, а не технічна робота з пристроями. Використання штучного інтелекту для самодіагностики є масовою практикою, асоційованою з частішими повідомленнями про досвід введення в оману, що, ймовірно, відображає загальну інтенсивність цифрової активності. Отримані результати обґрунтовують потребу цільових програм цифрової гігієни та медіаграмотності, орієнтованих на розвиток критичного мислення, особливо серед осіб старшого віку та з нижчим рівнем освіти