Прогноз дієвості проведення мінімально інвазивних методів лікування каріозних уражень та їх ускладнень

Анотація

Репрезентація системи оцінювання рівня інвазивності стоматологічного лікування має бути полімодальною структурою з визначеним векторним спрямуванням послідовностей етапів діагностики, лікування й прогнозування, скалярна значимість яких має бути обґрунтована за рахунок даних попередньо проведеного математичного моделювання та значимості ідентифікованих статистичних зв’язків. За змістом ця система має бути алгоритмом лікувально-діагностичного процесу, відносну прогностичну ефективність реалізації етапів якого можна вирахувати за допомогою відповідних статистичних методів аналізу та зв’язок між критеріями якого виражається функцією регресії [1; 4]. Метою роботи є розроблення прогностичної моделі ефективності реалізації мінімально інвазивних втручань під час лікування каріозної патології та її ускладнень. Матеріали та методи. У процесі розроблення прогнозу дієвості проведення мінімально інвазивних методів лікування каріозних уражень та їх ускладнень було проведено аналіз складника біологічної доцільності прогностичної моделі ефективності лікування каріозного процесу, упроваджено систему критеріїв оцінювання інвазивності лікування найпоширеніших стоматологічних патологій, оцінено та проведено порівняння змін біомеханічних параметрів зубів під час проведення класичного оперативного й мінімально інвазивного лікування, проведено порівняння показників клінічної потреби в редукції твердих тканин за індексами руйнування оклюзійної поверхні зуба та глибини руйнування коронкової частини зуба на початку препарування й після його завершення. Результати дослідження та їх обговорення. У статті описано розроблення прогностичної моделі ефективності реалізації мінімально інвазивних втручань під час лікування каріозної патології та її ускладнень, а також результати порівняння за цією моделлю ефективності використання мінімально інвазивних методик лікування початкового карієсу порівняно з оперативними методами втручання. За прогностичною моделлю порівняльної ефективності можна зробити висновок, що використання мінімально інвазивних методик лікування початкового карієсу порівняно з оперативними методами втручання було більш доцільним за показником відносного ризику розвитку біологічних ускладнень у формі вторинного карієсу, який зменшений у 1,75 раза (р=0,5071); рівнем надмірної редукції тканин за показником відношення різниць фактичного обсягу препарування до величини ураження за індексом руйнування оклюзійної поверхні зуба, який зменшений у 2,32 раза (р=0,1); рівнем надмірної редукції тканин за показником відношення різниць фактичного обсягу препарування до величини ураження за індексом глибини руйнування коронкової частини зуба, який менший у 1,99 раза (р=0,1). Висновки. За прогностичною моделлю порівняльної ефективності можна зробити висновок, що використання мінімально інвазивних методик лікування початкового карієсу порівняно з оперативними методами втручання було однаковим за доцільністю, з огляду на показник відносного ризику розвитку біологічних ускладнень у формі ураження тканин пульпи, який є аналогічним за реалізації як мінімально інвазивних, так і класичних протоколів лікування початкового карієсу. За рівнем часових і матеріальних витрат у перерахунку на обраховані обсяги УОП воно є аналогічним під час реалізації як мінімально інвазивних, так і класичних протоколів лікування початкового карієсу.